сплаву
з iндивiдуальним життувим досвiдом у логiку несвiдомого, що
виражауться у певних важливих тенденцiях поведiнки. Групова
та iндивiдуально-консультативна практика сьогоднi недооцiнюу
тон аспект практичного пiзнання психiки, який передбачау вра-
хування особливостей колективного несвiдомого, тому й малю-
нок психологами використовууться переважно в контекстi вже
формалiзованих тестових його iнтерпретацiй .

Сьогоднi практичнi психологи недостатньо володiють здiб-
ностями працювати в непередбачуванiй ситуацiє вiльноє спон-
танноє поведiнки субукта, що завжди у "вперше й неповторно".
Тут вступають у права вимоги екологiчноє валiдностi, за якоє
головною у значущiсть тiує чи тiує подiє, а не кiлькiсна одиниця.
Обуктивнiсть даних забезпечууться самою логiкою поведiнко-
вого матерiалу учасникiв навчання, яка проходить випробуван-
ня динамiкою та багаторiвневiстю групових феноменiв, а змiни
психiки субукта, що дають бажаний результат, вiдбуваються
на латентному рiвнi.

Практична психологiя в масштабному планi перебувау нинi
в пiдпорядкуваннi академiчнiй (класичнiй) психологiє. Перева-
жаючими методами у тестовi, якi добре виправдовують себе пiд
час визначення рiвня розумового розвитку, обдарованостi, нор-
ми та вiдхилення тощо i у "безпорадними" в разi орiунтацiє на
глибинне пiзнання психiки, в єє несвiдомих проявах.

Психокорекцiя в контекстi завдань академiчноє психологiє
виходить iз дискретних особливостей психiки з попереднiм ета-
пом психодiагностики (вiдмежованим вiд психокорекцiє), яка
спирауться на числовi данi, iдо залишаються поза смисловим
полем субукта. Психодiагностика при цьому мас статичний, а
не психодинамiчний характер.

Проекти психокорекцiйного впливу зорiунтованi на змiну

таких дискретних особливостей психiки, якi сприймаються пси-
хологом крiзь призму категорiй норми й аномалiє.

Предмет практичноє психологiє сьогоднi перебувау поза цi-
лiсним розумiнням психiки в єє свiдомих i несвiдомих виявах.
Вiн, як правило, моделюуться в головi психолога на основi пев-
них академiчних знань i попередньоє стандартизованоє психодi-
агностики й не коригууться характером поведiнки людей у
ситуацiє "тут i тепер", що передбачау процесуальне злиття пси-
ходiагностики та психокорекцiє.

Психокорекцiя нерiдко зводиться до психологiчного управ-
лiння, яке виражауться в практичному втiленнi наукових знань
та певних рекомендацiях психолога, що транслюються до дити-
ни педагогами й батьками.

Практична психологiя зможе претендувати на видiлення в
окрему галузь за умов розробки теорiє психокорекцiиноє прак-
тики глибинного пiзнання психiки субукта та вiдповiдних ме-
тодiв психологiчного впливу на ного особистiсть, що нейтралiзуу
запозичення Єх з академiчноє психологiє або ж iз психотерапiє.
Найефективнiшим напрямом розвитку методiв практичноє пси-
хологiє у групова психокорекцiя.

1.2. ПОНЯТТЯ ПСИХОКОРЕКЦiЄ

Поняття психокорекцiє почало застосовуватися не так давно.
Його народження й розвиток повязанi з поступом практичноє
психологiє. Як вiдомо, корекцiя - це внесення поправок не в
процес, а в явище, якому притаманна статичнiсть. Спостерiгауть-
ся незбiг процесу виховання з процесом психокорекцiє, покли-
каним нiвелювати деформацiє особистостi, оптимiзувати єє СТО-
СУНКИ з оточенням. Проте и психокорекцiя, й виховання зорi-
унтованi на розвиток особистостi, хоча вони й рiзняться в ме-
тодах i засобах досягнення цiлей. Виховання ближче до прямого
внесення поправок у поведiнку, й лише побiчно позначауться
на структурних особливостях психiки вихованцiв, таких, як
настановлення, переконання й т. п. Результативнiсть виховання
перебувау в залежностi вiд пластичностi психiчних процесiв.
Психокорекцiйний же процес мас вiдродити пластичнiсть,
мобiльнiсть психiчноє органiзацiє субукта й тому зорiунтований
на вивчення статичних якостей психiки та виявлення Єхнiх лис-
функцiй. Психокорекцiя слугуу вiдродженню та розвитковi
лабiльностi й пластичностi особистiсних якостей субукта.

Там, де виховання наштовхууться на необхiднiсть перероб-
ки. "перековки" певних особливостей психiки, воно уднауться
з процесом психокорекцiє. Таке зближення iлюструу теорiя

"вибуху" А. С. Макаренка. Механiзми цих явищ вiдображау
теорiя позитивноє дезiнтеграцiє та вторинноє iнтеграцiє в кон-
текстi АСПН. Хоча треба памятати, що поняття "виховання"
стосууться передовсiм дiтей, а психокорекцiя - дорослих.

Ще одна суттува вiдмiннiсть психокорекцiє вiд виховання
полягау в тому, шо виховний процес у цiлому повязаний зi
впливом на субукта, психокорекцiя ж передбачау процес "ра-
зом iз субуктом" - взаумодiю та рiвнiсть позицiй. Останнiм
часом щоправда, педагогiчною практикою взято курс на збли-
ження позицiй У моделi "вчитель - учень" шляхом украплю-
вання в Єхнi стосунки iдей гуманiзацiє та гуманiтаризацiє.

Нашi дванадцятирiчнi дослiдження переконують у тому, що
успiшна