розумiння психiчноє ре-
альностi через дiувiсть того чи iншого єє компонента: реальне
те, що дiу (що активне). К. Юнг теж на це звертау увагу: "В
душевному досвiдi, як i в будь-якому iншому, дiувi речi у ре-
альностями"17. Вiн зазначав, що малюнок не може бути пояс-
нено лише "рацiональними поняттями свiдомостi, тому навiть
моє пацiунти обгрунтовано вiддають перевагу символiчному вi-
дображенню та його iнтерпретацiє 18. Збiг наших висновкiв з
психоаналiтичним поглядом на можливостi малюнка в контек-
стi iнтерпретацiє сновидiнь пiдводить до проблеми архетипiв та
Єхньоє важливоє ролi в пiзнаннi психiки субукта.

В групах АСПН ми часто практично стикаумося з ситуацiую
поуднання групового процесу (та психомалюнкiв) зi сновидiн-
нями. Групова психокорекцiя часто актуалiзуу сновидiння. Не-

120

рiдко сновидiння сприяу здiйсненню катарсису або ж уночi, в
процесi сну, або ж пiд час розповiдi в групi. Найважливiшим у
даному випадку було те, що ми незмiнне констатували
спiльнiсть змiсту несвiдомого, який пiзнавали на груповому ма-
терiалi i який виражали сновидiння та психомалюнок.

5.6. СИМВОЛiКА СНОВИДiНЬ
i ПСИХОМАЛЮНКiВ

При розглядi даного питання потрiбно врахувати, що сни й ма-
люнки - це феномени, якi розрiзняються за участю свiдомостi
в створеннi Єхнiх образiв. Якщо процес сновидiння за своую при-
родою виключау участь свiдомостi, то у випадку психомалюнка
ми лише намагаумося (своєми пропозицiями) знизити єє контро-
люючу функцiю. Для нас важливим у пiзнання несвiдомого на
матерiалi, який одержано за дiяльного стану свiдомостi. Й такими
у психомалюнки. Якщо сновидiння пiдноситься над повсякденнi-
стю людини, то, створюючи малюнки, людина перебувау в нiй.

У сновидiннi зникау память на впорядкований змiст свiдо-
мостi. В малюваннi вона присутня бiльшою мiрою. тднау пси-
хомалюнок i сновидiння те, що вони беруть свiй матерiал
(засоби створення) з дiйсностi, якою у душевний свiт людини.

iще одна вiдмiннiсть мiж сновидiннями та психомалюнками по-
лягау в тому, що в сновидiннях усе, походячи вiд реальноє дiйсностi,
пiдлягау процесовi вiдтворення, згадування. В малюнках же мо-
жуть бути присутнi якiсь актуальнi образи, побаченi в даний мо-
мент по телевiзору, в журналi або почутi. Проте й у малюнках цi
образи, якщо й присутнi, то виражають "актуальне минуле". По-
няття "актуальне минуле" придумане нами для окреслення енерге-
тичне сильних (активних) точок пережитого минулого, що
залишило сильний слiд, який зберiгау тенденцiю до повторення в
кожнiй бiльш-менш пiдходящiй для цього ситуацiє. Рiзноманiт-
нiсть тем малюнкiв створюу таку сприятливу ситуацiю для про-
яву активних "точок" несвiдомого. Участь свiдомостi в цьому
процесi лише пiдтверджуу Єхню iнтенсивнiсть i селекцiонуу про-
цес вираження, вiдсiваючи слабкий за iнтенсивнiстю змiст. Пси-
хомалюнки обуктивують глибинно-психологiчний змiст
несвiдомого завдяки вiдкритому ще 3. Фрейдом феномену "в й -
мушсного повторення "(С. Рязанцсв, 3. Фрейд 19).

Свого часу 3. Фрейд звернув увагу на суперечнiсть психiки,
яка, з одного боку, "всю свою активнiсть спрямовуу на до-
сягнення н а с о л о д й ", а з iншого спостерiгауться
вимушене повторення" всього того, що спричи-
няу "Я" - невдоволення, страждання. Ми переконанi, що
субуктивна iнтеграцiя в цьому разi досягауться завдяки дiє унi-

121

версального механiзму "захисноє системи" - "вiд слаб-
костi до сили". Бiда в тому, що "захисти" забезпечують
реалiзацiю таких тенденцiй завдяки перекрученням реальностi.
Й це спричинюу феномен "вимушеного повторення". "Вимуше-
не повторення" викликау з минулого такi переживання, якi
викликають можливiсть насолоди й ранiше не мали шансу на
вдоволення, а тому витiснилися.

iнфантильнi нiжнi потяги дитини були приреченi на вiдторгнен-
ня свiдомiстю через несумiснiсть бажань iз можливостями Єх реалi-
зацiє через недостатнiсть дитячого розвитку. Втрата надiє на любов
i "невдача" порушують почуття власноє гiдностi, що зумовлюу нар-
цистичний рубець, який сприяу розвитковi "по-
чуття н еповноцiнностi". Сексуальна допитли-
вiсть дитини, якiй ставить межi не лише соцiальне "табу", а й рi-
вень власного фiзичного розвитку, не перебувала в ситуацiє ус-
пiшного завершення. Ми переконанi, що це сприяу розвитковi
тенденцiє "уникнення невдачi", яка може навiть
конкурувати з iншою "захисною" тенденцiую - "досягати успi-
ху". Якщо ця остання передбачау активнiсть, то перша часто по-
роджуу пасивнiсть, вiдмову вiд чогось бажаного. За цим стоєть
острах, тривога, що виражауться у невпевненостi в своєх силах,
переконаннi: "Я нiчого не можу довести до кiнця", "Менi нiчого
не вдауться". "Захисна система" у своєй основi характеризууться
прагненням й, а не вiдповiдними результатами. Пояснен-
ня цьому, знову ж таки, можна знайти в Едiповiй ситуацiє -
субукт переживау сильний iнцестуозний потяг без бажання ре-
зультатiв. Фiксацiя