як факт, здатний обмежити трансля-
цiю психологiчних рекомендацiй психолога до учнiв людьми,
близькими до них, але без фаховоє психологiчноє пiдготовки.
Це суперечить думцi Г. С. АбрамовоЄ: "...всi види психологiчноє
корекцiє, котрi можуть бути переданi дорослим, наприклад, -
психотехнiчнi прийоми, iгри, способи навчання й т. п., - ви-
магають вiд психолога попередньоє, найчастiше iндивiдуальноє
роботи з дорослими з метою передання Єм психологiчноє iнфор-
мацiє: дiагностичноє й корекцiйноє" Проблема полягау, пише
далi авторка, "лише в знаходженнi адекватноє мови для повi-
домлення психологiчноє iнформацiє". Звернiмо увагу: йдеться
про повiдомлення вже готовоє психологiчноє iнформацiє, вклю-
чаючи й психодiагностичнi висновки, що нiвелюу присутнiсть
психокорекцiйноє практики. Суттувою ознакою останньоє у вiд-
криття нових (рефлексивних) знань, якi набувають забарвлен-
ня в ситуацiє "тут i тепер" завдяки вивченню iндивiдуально-
неповторного досвiду субукта.

"Академiзацiя" ж практичноє психологiє знiмау актуальнiсть
власноє психокорекцiє всiх, хто причетний до цього процесу.
Проблема методичного iнструментарiю психологiчного впливу
пiдмiняуться проблемою специфiчного iнформування. За таких
умов пiдтримууться враження, що деструктуювання психiки
недосконалiстю педагогiчно-виховних впливiв розпочалося з
часу введення психологiчноє служби як такоє. Тому дорослi



виступають у ролi психологiчно чистих (без особистiсних про-
блем) , а дiти пiдлягають Єхнiм психологiчним впливам. На наше
переконання, "службу..." потрiбно починати з груповоє психо-
логiчноє практики й адресувати єє насамперед психологам, якi
професiйно зобовязанi бути вiдкоригованими, та педагогам (ди-
рекцiє школи).

Шлях до професiоналiзму в галузi психологiчноє практики
лежить, як ми переконанi, через групову психокорекцiю Й не
лише тому, що це бiльш економiчний та обуктивний метод, а
й тому, що думка психолога та його iнтерпретацiє завжди пред-
ставляються в контекстi вражень iнших членiв групи. Крiм того,
важливо враховувати, що психiка завжди формувалась у вза-
уминах з iншими людьми, тому єє краще й вивчати в групових
умовах. Матерiал тривалого психологiчного пiзнання сприяу
проникненню у змiст несвiдомого шляхом поздовжнього аналiзу
iнварiантних характеристик поведiнки. Стабiлiзованi особли-
востi психiки дають можливiсть вийти на феномен базо-
вих захистiв субукта, когнiтивною основою яких . логiка
несвiдомого.

За такого пiдходу до вивчення психiки в центрi уваги стоєть
значущiсть подiє, а не статистичний єє показник. Причому ця
значущiсть пiзнауться крiзь призму внутрiшнiх механiзмiв по-
ведiнки та емоцiйного сприйняття єє самим субуктом, а не зов-
нiшнiм спостерiгачем.

Важливим е феноменологiчний пiдхiд, за якого найбiльшоє
авторитетностi набувау внутрiшну розумiння тих чи тих пси-
хiчних явищ, подiй самим субуктом, а не стандартизована
(формалiзована) Єх iнтерпретацiя. Цей шлях полегшуу виявлен-
ня логiки несвiдомого. Останну дуже залежить вiд методичних
прийомiв, особливо важливими з яких у тi, що повязанi з
присутнiстю у визначеннi матерiалiзованих результатiв мязо-
вого руху (пiдтвердження науковоє цiнностi здогадки 1. М. Су-
ченова). Тому широкi можливостi для iстотностi прояву
несвiдомого дау психомалюнок, виконаний субуктом спонтан-
но, невимушене, коли руцi дауться воля .

Ми виявили, що в образному, спонтанному вираженнi пси-
хологiчного змiсту велику роль вiдiграу колективне несвiдоме
та архетипи. Йдеться про психологiчну спадковiсть (здiбностi,
прихильнiсть до хворого та iн.). Серед усiх цих успадкованих
ознак можна видiлити особливий клас психiчних чинникiв,
сприйняття яких не обмежууться нi сiмую, нi расою. Як
стверджуу К. Юнг, це насамперед загальнi здiбностi розуму,
вiдповiдно до яких логiчно впорядковууться досвiд, це - ар-
хетипи. Подiбнi форми можна було б описати як логiчнi кате-
горiє.

Однак стосовно малюнка ми маумо справу не з категорiями

розуму, а з категорiями уяви. Якщо продукти уяви за своую
суттю завжди е вiзуальними, то Єхнi форми вiд самого початку
повиннi мати характер картин, бiльше того - картин типових.
"Архетипи, якщо можна так висловитися, - це органи перед-
рацiональноє психiки. Цс спадковi форми й iдеє, якi вiд самого
початку не виражаються нiяким конкретним змiстом. Останну
виявляуться лише з плином життя iндивiда, коли саме в цих
успадкованих формах кристалiзууться особистий досвiд". Далi
К. Юнг пише: "Подiбно до того, як органи тiла у не окремими
частинами пасивноє матерiє, а динамiчно дiючими комплексами,
примушуючи нас визнати Єх саме такими, так i архетипи як
органи психiки у динамiчними iнстинктивними ан-
самблями, котрi значною мiрою детермiнують людське життя,
тому я Єх називаю домiнантами несвiдомого"

Нашi дослiдження показують, що цi "динамiчнi iнстинктивнi
ансамблi", якими у архетипи, органiзовуються шляхом