моги, яку мав би отримати ще в процесi професiйноє пiдготовки.

У звязку з розмитiстю предмета практичноє психологiє
психологiчна служба постау бiльше адмiнiстративною, нiж пси-
хологiзованою. "Положення..." недостатньо спирауться на про-
фесiоналiзм психолога-практика, на специфiчнi вимоги до його
вмiнь та навичок у галузi психологiчноє практики. В основу
практичноє психологiє, на наш погляд, треба покласти психоко-
рекцiю iндивiдуально-неповторних якостей особистостi в удно-
стi психокорекцiйних i психодiагностичних процесiв. Психоко-
рекцiя - це змiна певних, вже установлених характеристик.
Тому дiтей швидше потрiбно правильно виховувати, а свiтоба-
чення й поведiнку дорослих, у разi потреби, коригувати. Важ-
ливо не втрачати гуманiстичноє орiунтацiє на
конструктивнi (позитивнi) засади (потенцiал) людського "Я",
що суперечить настановам психологiчноє служби, висловле-
ним у "Положеннi...": зосереджувати увагу на вiдхилен-
нях, на кризових явищах та девiантнiй
поведiнцi. Гуманiстична ж психологiя мау своєм предметом
норму, розвиток потенцiалу "Я" субукта.

Спробуумо визначити поняття "практична психологiя".
Практика (грец.- дiяльний, активний) - це матерiальна, чут-
туво-предметна, цiлеспрямована дiяльнiсть людини, яка мау на
мстi перетворення природних i соцiальних обуктiв, що у осно-
вою пiзнання. В широкому розумiннi слова пiд практикою ро-
зумiють усi види чуттуво-предметноє дiяльностi. Результатом
практики у створення свiту соцiальноє й культурноє предметно-
стi, в якому обуктивованi всi сутнiснi сили людини - здiбностi,
воля, прагнення, свiдомiсть, почуття, вмiння.

Поуднуючи поняття "практика" з поняттями "психологiя"
та "психокорекцiя", можна стверджувати, що психологiчна
практика сприяу збагаченню iндивiдуального досвiду, змiнюу
рiвень свiдомостi й характер потреб, впливау на вибiр цiнно-
стей, формуу тi чи тi цiлi й ставлення до соцiальних норм.
Вона передбачау опредметнення психологiчного змiсту субук-
та. На авансцену тут виходить дiло, справа, дiяльнiсть. З од-
ного боку, психологiчна практика покликана знаходити засоби
опредметнення, обуктивування внутрiшнього свiту людини. Й
чим адекватнiшi iнструменти будуть вiднайденi для таких цi-
лей, тим результативнiшим стау процес розпредметнення. Роз-
предметнсння - зворотний шлях до пiзнання психологiчних
передумов психiчних явищ, якi проступають у поведiнцi
субукта, в опредметнених продуктах його дiяльностi. А це по-
вязане з глибинним розумiнням змiсту психiки завдяки роз-

ширенню свiдомостi субукта та проникненню в несвiдому його
сферу.

В психокорекцiйнiй практицi психолог плануу єє процес, що
виражауться в органiзованiй певним чином взаумодiє людини з
людиною, й вiдповiдау за кiнцевий результат. У цьому психо-
логiчна практика вiдрiзняуться вiд практичноє психологiє, яка
фактично виступау промiжною ланкою мiж академiчною пси-
хологiую й практикою втiлення цих знань. Вона передбачау
орiунтацiю психолога на пiзнання психологiчних закономiрно-
стей в умовах взаумин "тут i тепер", якi спонтанно виникають,
на розумiння закономiрностей цих взаумин та дiагностику вну-
трiшнiх причин конкретноє поведiнки субукта, першопричин
його особистiсноє проблеми. В практичнiй психологiє найчастiше
не збiгаються в часi психодiагностика та психокорекцiя, орiун-
тацiя на норму й вiдхилення вiд неє замiсть актуалiзацiє вну-
трiшнього потенцiалу "Я" субукта.

На наш погляд, поняття "практичноє психологiє" невиправ-
дано розширюуться через ототожнення його з поняттям "психо-
логiчна служба". Оскiльки єє трактують як систему науково
обгрунтованих органiзацiйних видiв дiяльностi з упроваджен-
ням здобуткiв психологiчноє науки в народне господарство, то
практичнiй психологiє вiдводиться мiсiя втiлення в практику
теоретичних знань академiчноє психологiє. Тому практичнi ме-
тоди асоцiюються зi стандартизованими методиками й переду-
сiм iз тестами.

За такоє постановки питання до практичноє психологiє можна
вiднести лабораторнi заняття у вузах. Хоч цей аспект утiлення
психологiчних знань сам по собi заслуговуу схвалення, проте
його орiунтацiя на свiдому сферу психiки субукта й iгнорування
взаумозвязку та взаумозалежностi мiж свiдомим i несвiдомим
у психiцi обмежують можливостi iндивiдуалiзованого психоло-
гiчного пiзнання. Натомiсть видауться важливим розумiння того
факту, що практична психологiя повинна мати справу з цiлiс-
ною психiкою субукта в єє iнтелектуальних, емоцiйних та по-
ведiнкових виявах, а значить, спиратися на єє закономiрностi,
якi вiдкритi в цiлiсному обуктi пiзнання. Крiм того, зведенням
практичноє психологiє до реалiзацiє стандартизованих знань
класичноє психологiє iгнорууться специфiчнiсть суто психоло-
гiчноє практики, результати якоє грунтуються на рефлексивних
знаннях, отриманих у ситуацiє "тут i тепер". Безумовно, ака-
демiчнi знання допомагають психологам у квалiфiкуваннi пси-