Яценко Т.
Введение в психокорекцию
РОЗДiЛ

1

психологiчнi основи ГРУПОВОЄ

ПСИХОКОРЕКЦiЙНОЄ РОБОТИ

Поняття практичноє психологiє пiдпорядковууться по-
няттю психологiчноє служби, яка значною мiрою у
спадкоумницею педологiє, зруйнованоє в 1936 р. постановою
ЦК ВКП(б). Перед нею нинi стоять завдання, дуже близькi до
тих, якi розвязувалися педологами: визначення готовностi ди-
тини до школи, диференцiювання ступенiв цiує готовностi, ди-
ференцiювання класiв за iнтелектуальним рiвнем учнiв,
складання психологiчних характеристик колективiв, прогнозiв
Єхньоє сумiсностi тощо. Вона мау максимально сприяти психiч-
ному й особистiсному розвитковi учнiв.

Шкiльна психологiчна служба передбачау роботу шкiльного
психолога безпосередньо у навчальному закладi, де вiн мау
можливiсть поуднувати вивчення конкретного життувого аспек-
ту поступу в свiдомостi дитини з поглибленим аналiзом єє iнди-
вiдуальних психологiчних особливостей. Вона слугуу розвитковi
основ дитячоє практичноє психологiє.

Проблеми шкiльноє психологiчноє служби розвязуються зде-
бiльшого методами тестування, визначення коефiцiунта розу-
мового обдаровання. Останнiми роками в роботi психологiчних
служб помiтний вихiд за межi тестування та примноження ме-
тодiв, спроможних забезпечити проникнення в iндивiдуальну
неповторнiсть психiки учнiв. Вiдбувауться зближення психоте-
рапiє з психологiчною службою, що виражауться в наданнi пси-
хологiчноє допомоги тим, хто єє потребуу. Посилюуться увага до
консультування персоналу школи з питань психiчного розвитку
дiтей i надання, в разi потреби, дiяльноє допомоги в розвязаннi
власних психологiчних проблем.

1.1. ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГiЯ
ТА ПСИХОКОРЕКЦiЙНА ПРАКТИКА

В "Положеннi про психологiчну службу в системi освiти Укра-
єни, розробленому Мiнiстерством освiти Украєни, чiтко виз-
начауться мста дiяльностi цiує служби: виявлення i створення
соцiально-психологiчних умов для розвитку особистостi; спри-
яння виконанню виховних i освiтнiх завдань навчально-вихов-


них закладiв. За своєм статусом працiвники психологiчноє служ-
би належать до складу педагогiв. У положеннi дiагностика зво-
диться до "обстеження дiтей i пiдлiткiв, Єхнiх груп i
колективiв..."; корекцiя - "здiйсненням психолого-педагогiч-
них заходiв для усунення вiдхилень..."; "профiлактика - сво-
учасним попередженням вiдхилень у становленнi особистостi";

реабiлiтацiя - "надання допомоги дiтям, пiдлiткам, молодi в
кризовiй ситуацiє"; психологiчна експертиза - участю "в оцiнцi
нових технологiй навчання та виховання... визначення доцiль-
ностi Єх упровадження". Ми переконуумося, що основнi компо-
ненти змiсту дiяльностi психологiчноє служби зорiунтованi на
якiсь зовнiшнi дiє: обстеження, розробку заходiв, участь в оцiнцi
нових технологiй i т. д., а не на пiзнання внутрiшнього свiту
особистостi. Особливо переконливо це можна бачити з перелiку
функцiйних обовязкiв психолога-практика, а саме: "... бере
участь в органiзацiє освiтньоє, виховноє роботи...", "проводить
психолого-педагогiчну дiагностику готовностi до навчання...";

"здiйснюу профорiунтацiю; готуу вихованцiв до життя в злагодi
з усiма народами; формуу психологiчну культуру вихованцiв,
учнiв, педагогiв, батькiв" .

Як видно з "Положення...", вся робота психолога-практика
зорiунтована на дiтей, пiдлiткiв, але при цьому випадають iз
поля зору дорослi, тобто педагоги. Велику питому вагу в пси-
хологiчнiй службi мають освiтнi заходи (лекцiє, бесiди й т.п.).
З огляду на це зрозумiло, що перелiченi функцiє може викону-
вати не обовязково практичний психолог, а отже, психологiчна
практика ще не зайняла в школi належного мiсця: робота пси-
холога спрямована на вирiшення зовнiшнiх проблем, повяза-
них iз соцiумом i навчальною дiяльнiстю учнiв, а не з пiзнанням
Єхнiх особистiсних проблем.

Таким чином, практична психологiя в школi представлена
дещо формалiзовано, вiдсутня орiунтацiя на глибинно-психоло-
гiчнi характеристики особистостi, а увага до iндивiдуальноє не-
повторностi дитячоє психiки передбачауться лише в разi
кризових станiв та девiантноє поведiнки (алкоголiзм, наркома-
нiя, правопорушення). Профiлактика здебiльшого заклопотана
вiдхиленнями - дбау про Єх попередження. Неправильною та-
кож у позицiя, коли в ракурс методiв психологiчноє служби
потрапляу тiльки дитина, а не й дорослий (учитель, батько,
вихователь), який своєм впливом на дитину нерiдко породжуу
тi деструкцiє, якi потiм потрiбно нiвелювати.

До того ж, у "Положеннi..." в основному йдеться лише про
дiє психолога без урахування найголовнiшого - опосередкова-
ностi його рекомендацiй, порад i результатiв дiяльностi педаго-
гiв, дирекцiє та батькiв. У ньому не вiдображено вимоги до
особистостi педагога, не вказано на необхiднiсть психокорекцiй-

ноє пiдготовки, яка сприяла б розвитковi його рефлексивних
знань. Адже не секрет, що нерiдко психолог (чи педагог) - це
"чоботар без чобiт": як людина, вiн i сам iнодi потребуу допо-